ІНСТИТУЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПАПСЬКОГО ПРАВОСУДДЯ З ПОВНОПРАВНОЮ ЮРИСДИКЦІЄЮ У XIV СТОЛІТТІ
РИМСЬКА РОТА
Анотація
Санжаров В. А. Інституційне оформлення папського правосуддя з повноправною юрисдикцією у XIV ст.: Римська Рота. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню історії судової системи католицької церкви і проблеми розвитку папського трибуналу, Римської Роти, як інституту; правил звичайної, кримінальної та скороченої процедури розгляду справ; етапів процесу і судової практики розвинутого Середньовіччя. Автором констатовано, що у авіньйонський період організаційна структура папського правосуддя набула закінченого вигляду. Нагальною необхідністю стали спеціалізація та поділ судової влади. До цього повноваження та функції суддів були делегованими (папою) та обмеженими: вони лише проводили розслідування та слухання справи. Вироки за нечастими винятками виносив сам понтифік. Стаття доводить, що за понтифікатів Клемента V та Іоанна XXII папське правосуддя, навпаки, отримало організаційне оформлення з повноправною юрисдикцією. Стверджується, що аудітори апостольського палацу, як і інші куріалісти, утворили колегію, об’єднану не лише завдяки дотриманню загальної дисципліни та літургічним практикам, а й завдяки характеру та методам роботи. Компетенція аудіторів Роти охоплює всі сфери церковного життя, а прийняті ними рішення стають правовими прецедентами. Висловлено думку, що правознавці займають чільне місце при папському дворі як через їх особисті якості, так і через значущість їх функції – стежити за дотриманням закону. Просопографічний та біографічний аналіз колегії аудіторів папського трибуналу демонструє, що завершенням кар’єри багатьох середньовічних церковних суддів були єпископські сани або інші прелатури. Істотною ознакою діяльності Римської Роти є розробка процесуальних норм ordo iudiciarius або римсько-канонічного процесуального права. Збірки рішень суддів папського трибунала отримали офіційний або напівофіційний характер і незабаром набули широкого визнання в Європі. Автор доходить висновку, що організація, процедури судочинства та фіксація прийнятих рішень Римської Роти стали прикладом для наслідування для тогочасних світських судових установ.
Посилання
Milano, 2003. P. 211–232.
2. Codex Iuris Canonici auctoritate Ioannis Pauli PP. II promulgatus, 25.01.1983. Acta Apostolicae
Sedis. 1983. Vol. 75(II). P. 1–317.
3. Hoberg, H. Inventario dell’Archivio della Sacra romana Rota (sec. XIV–XIX) / a cura J. Metzler.
Città del Vaticano : Biblioteca Apostolica, 1994. 212 р.
4. Santangelo Cordani A. La giurisprudenza della Rota romana nel secolo XIV. Milano : A. Giuffrè,
2001. 873 р.
5. Salonen K. Papal Justice in the Late Middle Ages: the Sacra Romana Rota. New York : Routledge,
2016. 199 p.
6. Killermann S. Die Rota Romana. Wesen und Wirken des päpstlichen Gerichtshofes im Wandel der
Zeit. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2009. 671 s.
7. Nörr K. W. Romanisch-kanonisches Prozessrecht: Erkenntnisverfahren erster Instanz in civilibus.
Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2012. XI. 241 s.
8. Salonen K. Reconsidering the Sacra Romana Rota in the Late Middle Ages. Proceedings of the
Fourteenth International Congress of Medieval canon law / ed. J. Goering, S. Dusil, A. Their. Città del
Vaticano: Biblioteca Apostolica Vaticana, 2016. P. 581–588.
9. Mollat G. Contribution à l’histoire de l’administration iudicaire de l’Eglise romaine au XIV siècle.
Revue d’histoire ecclésiastique. 1936. Vol. 32. Р. 877–928.
10. Guillemain B. La cour pontificale d’Avignon (1309–1376). Étude d’une société. Paris : De Boccard,
1962. 807 p.
11. Clemens PP. V, Consitutiones. Corpus Iuris Canonici / hrsg. E. A. Friedberg. Leipzig : Tauchnitz,
1881. Bd. 2. Col. 933–1124.
12. Die päpstliche Kanzleiordnungen von 1200 bis 1500 / hrsg. M. Tangl. Innsbruck : Wagner, 1894.
LXXXI. 460 s.
13. Rollo-Koster J. Avignon and its Papacy, 1309–1417: Popes, Institutions, and Society. Lanham :
Rowman & Littlefield, 2015. XIV. 314 p.
