ІНСТИТУЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

  • Д. Л. Фелонюк
Ключові слова: екологічна політика, інституційно-функціональне забезпечення, державне управління, державне регулювання, механізм реалізації державної екологічної політики, формування та здійснення екологічної політики

Анотація

Фелонюк Д. Л. Інституційно-функціональне забезпечення формування та здійснення екологічної політики України: теоретико-правові аспекти визначення поняття. – Стаття.
Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу змісту категорії «інституційно-функціональне
забезпечення формування та здійснення екологічної політики України». Досліджено наявні наукові підходи та положення чинної вітчизняної нормативно-правової бази з цих питань. Проаналізовано співвідношення державного управління у сфері формування та реалізації екологічної політики й державного регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища. Окреслено зміст наявних у науковій літературі понять «механізм формування та реалізації державної екологічної політики» та «інституційний механізм державного управління у сфері формування та реалізації екологічної політики».
Наголошено, що багатоманітність підходів до розуміння сутності та складу регулюючого впливу на екологічну сферу передбачає необхідність активного застосування в науковому обігу такої мовної конструкції, як «інституційно-функціональне забезпечення формування та здійснення екологічної політики України». Наведене твердження обґрунтовується положеннями окремих актів вітчизняного еко-
логічного законодавства: «Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» та «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Обґрунтована необхідність комплексного підходу до розуміння єдності інституцій та покладених на них завдань і виконуваних функцій, що дозволяє найбільш повно дослідити всі можливості прямого й опосередкованого впливу різних суб’єктів на формування та здійснення екологічної політики в країні. Доведено, що сутність інституційно-функціонального забезпечення різними авторами формулюється неоднаково та значною мірою залежить від досліджуваної ними сфери суспільних відносин і аналізованого суб’єктного
складу.
Пропонується авторське визначення поняття «інституційно-функціональне забезпечення фор-
мування та здійснення екологічної політики України» у широкому значенні як системи державних, недержавних та наддержавних інституцій (суб’єктів), які прямо та/або опосередковано здійснюють вплив на формування і здійснення екологічної політики держави в процесі виконання покладених
на них завдань, функцій і обов’язків, а також реалізації їхніх прав і повноважень.

Посилання

1. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року : Резолю-
ція Генеральної Асамблеї ООН від 25.09.2015 № 70/1. URL: https://ips.ligazakon.net/document/
MU15167 (дата звернення: 05.11.2021).
2. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України від
30.09.2019 № 722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019 (дата звернення: 05.11.2021).
3. Лазор О. Я. Адміністративно-правові засади державного управління у сфері реалізації екологіч-
ної політики в Україні : автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр. Київ, 2004. 30 с.
4. Малиш Н. А. Екологічна політика: конфліктність, стратегія, тактика. Державне управління:
теорія і практика. 2009. Вип. 2. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Malysh.pdf (дата звер-
нення: 05.11.2021).
5. Якушев Д. Сучасні тенденції державної екологічної політики в Україні в контексті концепції
сталого розвитку. Державне управління та місцеве самоврядування. 2016. Вип. 4(31). С. 92–97.
6. Сорока Л. В. Державне регулювання і управління та їх співвідношення з публічним адміністру-
ванням. Актуальні проблеми держави і права. 2020. № 86. С. 204–209.
7. Сергієнко Л. В., Дзюбенко О. М., Ожго С. В. Державна екологічна політика України та пра-
вовий механізм її формування і реалізації. Економіка, управління та адміністрування. 2019.
№ 3(89). С. 191–200.
8. Колєнов О. Теоретичні засади механізму формування та реалізації державної екологічної полі-
тики в Україні. Ефективність державного управління : зб. наук. праць. 2014. Вип. 38. С. 354–360.
9. Буканов Г. М. Механізми державного управління у сфері формування і реалізації екологічної
політики. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2020. Вип. 20. С. 26–31.
10. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використан-
ня природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою Верхов-
ної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/188/
98-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 05.11.2021).
11. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року :
Закон України від 28.02.2019 № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text
(дата звернення: 05.11.2021).
12. Ломакіна І. Ю. Державно-правове регулювання сільського господарства в Україні : автореф.
дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2010. 19 с.
13. Духневич А. В. Правові проблеми реалізації Угоди про сільське господарство СОТ в Україні :
монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2016. 400 с.
14. Гальчинська Н. Ю. Інституційно-функціональне забезпечення правового режиму земель про-
мислових зон. Південноукраїнський правовий часопис. 2010. № 1. С. 139–142.
Опубліковано
2022-01-24