ВИКОНАВЧА ВЛАДА В ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ДЕРЖАВАХ
Анотація
Процюк І. В. Виконавча влада в парламентських державах. – Стаття.
Стаття присвячена місцю, ролі, призначенню, порядку формування та взаємовідносин виконавчої
влади з парламентом і главою держави в сучасних парламентських державах. Оскільки носієм вико-
навчої влади в усіх країнах із парламентською формою правління виступає уряд (Кабінет Міністрів,
Рада Міністрів, Державна Рада й інші), то в роботі приділена увага саме характеристиці урядів.
Автор зазначає, що парламентська форма державного правління притаманна насамперед розви-
нутим, передусім європейським країнам. Належне ефективне функціонування державної влади за
умов такої форми правління можливе тільки у випадку, коли суспільство має високий рівень політич-
ної та правової культури, досить довгий час функціонує стала, ефективна партійна система. Акцен-
тується, що уряд у таких державах формується парламентом без важливого вирішального значення
глави держави.
У парламентських державах функціонують такі партійні уряди: однопартійні, двопартійні й коа-
ліційні. У рамках однопартійних урядів міністерські посади в основному розподіляються прем’єр-мі-
ністром, а в коаліційних урядах вирішальну роль у цьому часто виконують політичні партії, що деле-
гують міністрів у кабінет. Ці партії мають, як правило, свої «квоти», які виділяються пропорційно
чисельності їх партійних фракцій.
У статті акцентується на підвищенні ролі глави уряду в останні десятиріччя. Водночас реальний
обсяг повноважень глави уряду залежить від різновиду функціонуючої партійної системи.
Звернуто особливу увагу на особливості парламентської відповідальності уряду перед парламен-
том. Парламентська відповідальність уряду реалізується шляхом висловлення йому вотуму недовіри
або відмови в довірі. Щоб уникнути урядової нестабільності й, відповідно, частих змін уряду, засто-
совуються різні конституційно-правові способи, узагальнені поняттям «раціоналізований парламен-
таризм».
Зроблено висновок, що в парламентських державах виконавча влада здійснюється урядом, члени
уряду колективно відповідальні перед парламентом, склад і політика уряду безпосередньо відтворю-
ють співвідношення сил у парламенті. Позитивом таких держав є певна об’єднаність влади, її функ-
ціонування як єдиного погодженого механізму, а головним недоліком – більш нестабільна діяльність
виконавчої влади, ніж у рамках президентських чи змішаних республік.
Ключові слова: уряд, кабінет міністрів, парламент, парламентський контроль, законодавчий про-
цес, прем’єр-міністр, глава держави.
Посилання
2. Государственное право Германии : В 2 т. / отв. ред. Б.Н. Топорнин. Москва : ИГиПРАН,
1994. Т. 1. 312 с.
3. Конституции государств Европы : В 3 т. / под общ. ред. Л.А. Окунькова. Москва : Норма,
2001. Т. 2. 840 с.
4. Конституция Итальянской республики : Современные зарубежные конституции / под ред.
В.В. Маклакова. Москва : МЮИ, 1992. 290 с.
5. Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европей-
ский Союз, США, Япония, Индия : Учебное пособие / Сост. сб., пер., авт. введ. и вступ. ст. В.В. Макла-
ков. 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Волтерс Клувер, 2006. 608 с.
6. Конституция республики Болгария. Право и жизнь. 1992. № 2. С. 30–45.
7. Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Харків : Право, 2017. Т. 3. С. 402–403.
8. Мишин А.Л., Барабышев Г.В. Государственное право буржуазных и развивающихся стран.
Москва : Юрид. лит., 1989. 442 с.
9. Мельниченко В.І. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України. Віче. 2000.
№ 9 (102). С. 136–159.
10. Морозова Л.А. Теория государства и права : Учебник. Москва: «Юристъ», 2004. 414 с.
11. Проблемы общей теории права и государства : учебник для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца.
Москва : НОРМА-ИНФРА, 1999. 794 с.
12. Сравнительное конституционное право / Ред. колл. : А. . Ковлер, В.Е. Чиркин (отв. ред.),
Ю.А. Юдин ; Российская академия наук. Институт государства и права. Москва : Манускрипт, 1996.
730 с.
13. Загальна теорія права : підручник / за ред. О.В. Петришина. Харків : Право, 2020. 568 с.
14. Тулаев А.Н. Особенности парламентского контроля за деятельностью правительства в странах
Западной Европы. Журнал российского права. 2004. № 1. С. 158–163.
15. Хмелько І.С. Парламентський контроль. Забезпечення контрольної функції парламенту у
стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади: Вісник Програми сприяння парламенту
України університету Індіана. Квітень, 2005. № 69/а. С. 35–47.
16. Хмелько І.С. Парламентські спеціальні слідчі комісії: порівняльний аналіз повноважень.
Забезпечення контрольної функції парламенту у стосунках між законодавчою та виконавчою гіл-
ками влади: Вісник Програми сприяння парламенту України університету Індіана. Квітень, 2005.
№ 69/а. С. 48–60.
17. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве. Государство и право.
1994. № 1. С. 109–115.
18. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. Київ : Юрінком Інтер, 2004. 80 с.
19. Энтин Л.М. Правительство в зарубежных странах : Конституционное право зарубежных
стран / под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. Москва : Изд-во НОРМА-ИНФРА М,
2000. 832 с.
20. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. Москва : Юрид. лит., 1995.
176 с.
21. Аndeweg R.B. Centrifugal forces and collective decision – making: The case of Dutch cabinets.
European journal of political research. Dordrecht, 1988. Vо1. 16. No. 2. Р. 136–146.
22. Bogdanor V. The government formation process in the constitutional monarchies of North-West
Europe : Comparative government and politics: Essays in Honour of S.E. Finer / Ed. D. Kavanagh, G. Peele.
London : Heinemann, 1984. 132 р.
23. Pernthaler Р. Allgemeine Staatslehre und Verfassunlehre. Wien ; New York : Springer, 1986.
477 S.
24. Steffani W. Formen, Verfahren und Wirkungen der parlamentarischen Kontrolle : Hans-Peter
Schneider, Wolfgang Zeh Parlamentsrecht und Parlamentspraxis in der Bundesrepublik Deutschland. Berlin,
New York : de Gruyter, 1989. 1924 S.
