Відповідальність за наклеп (дифамацію) в Україні та країнах світу

  • А. Є. Романова
  • П. В. Чернявський
  • І. О. Соколова
Ключові слова: дифамація, поширення неправдивої інформації, недостовірність, захист честі і гідності

Анотація

Проблема дифамації, її нормативного оформлення, доведення й боротьби з нею у вітчизняному й зарубіжному науковому дискурсі була і є актуальною для розгляду.

Метою статті є дослідження відповідальності за наклеп і дифамацію станом на сьогодні в різних країнах світу та нашій із вами Батьківщині. Також у статті зроблено спробу дослідити питання дифамації в контексті можливості запровадження цього інституту в Україні на основі аналізу розвитку закордонних тенденцій цієї галузі права.

Незважаючи на те, що законодавчо термін «дифамація» в Україні не закріплений, останнім часом це явище дедалі частіше трапляється в українському суспільстві та становить загрозу демократичному ладу. Зважаючи на підвищену увагу до теми поваги репутації та збереження позивного іміджу публічних осіб серед населення, вважаємо за доцільне розглянути таку правову категорію, як «дифамація».

Дифамація – це міжнародний правовий термін, який закріплено в законодавстві багатьох країн світу та який використовується як узагальнюючий щодо різних видів порушень особистих немайнових прав на захист честі, гідності, репутації й доброго імені.

У багатьох країнах дифамація підлягає переслідуванню як в цивільному, так і в кримінальному порядку. Специфіка такого переслідування витікає з відмінностей між цивільним і кримінальним правом у розвинених правових системах світу. Поняття «законодавство про дифамацію» зазвичай включає в себе всі закони, які захищають репутацію і честь громадян. Такі закони оперують широким спектром понять, а саме: приниження гідності, наклеп, образа й та інше.

У зв’язку з наведеним актуальним є визначення сутності дифамації, відповідальності за неї, відшукання балансу між свободою слова та захистом репутації громадян.

Посилання

1. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика. / відп. ред. Ю.І. Римаренко. Київ : КНТ, 2006. 740 с.
2. Всеобщая декларация прав человека / Международные акты о правах человека. Сборник документов. Mосква : Издательская группа НОРМА ИНФРА, 1999.
3. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text.
4. Закон України № 721-VІІ від 16 січня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян». Урядовий кур’єр. 21 січня 2014 року, вівторок, № 11 URL: http://ukurier.gov.ua/media/documents/2014/01/20/721-V%D0%86%D0%86.pdf.
Опубліковано
2021-08-09