Закон як основний нормативний правовий акт
Анотація
Стаття присвячена аналізу закону як основного нормативного правового акта в системі таких актів. Аналізуються основні ознаки закону, які відрізняють його від інших нормативних правових актів і визначають його основоположне місце в цій системі.
Автором акцентовано увагу щодо чіткого визначення кола суб'єктів ухвалення законів, до яких належать виключно народ і вищий представницький орган - парламент. Така ознака виокремлює закон серед інших нормативно-правових актів, надає йому особливого значення як акту, внутрішній зміст якого найбільш повно відповідає волі народу. Крім того, ускладнена процедура ухвалення законів дозволяє забезпечити найбільш повне наближення волі, висловленої в законі, до волі народу.
У статті також розглядається коло питань, які регулюються законами, і зроблено висновок щодо необхідності регулювання ними найбільш стійких і важливих відносин за визначенням вищого представницького органу - парламенту або безпосередньо народу.
Вища юридична сила закону щодо інших нормативних актів визначає його верховенство, що проявляється в таких положеннях: усі інші нормативні акти обов'язково повинні відповідати закону; закон може змінюватися чи скасовуватися тільки законом; ухвалення нового закону зумовлює зміну або скасування підзаконних актів у частині, яка суперечить цьому закону. Зауважено, що принцип верховенства права не заперечує принципу верховенства закону, який є його складовою частиною, з урахуванням того, що закони повинні бути правовими та відповідати основним правам та свободам, а реалізація його верховенства потребує вдосконалення юридичних гарантій провідної ролі закону у правовій системі України.
Автор зауважує, що закон за своїм змістом повинен відповідати загальнолюдським принципам справедливості і гуманізму, тобто бути правовим. Правову сутність йому надає формування державної влади саме народом, тоді закон стає основою держави як публічно-правового союзу народу. Крім того, щоб стати правом, він повинен визнаватися народом, а його приписи мають реалізовуватися в реальних правових відносинах.
У результаті проведеного аналізу основних ознак закону автор надав власне визначення цього нормативного правового акта і зазначив особливе, фундаментальне його значення для всієї системи нормативних правових актів.
Посилання
2. Андрусів Л. Теоретико-правові засади системи нормативно-правових актів. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 4. С. 128-131.
3. Велика українська юридична енциклопедія : у 20-ти т. Харків : Право, 2017. Т. 3. 952 с.
4. Грошовий Ю., Тацій В. Актуальні проблеми законодавчого процесу в Україні. Концепція розвитку законодавства України : матеріали Науково-практичної конференції, травень 1996 р. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 33-35.
5. Дюги Л. Конституционное право. С. 201.
6. Руссо Ж.-Ж. Объ общественном договоре или начала политического права. С. 69.
7. Завадская Л. Концепция закона : отрицание отрицания. Теория права: новые идеи. Москва,
1993. Вып. 3. С. 4-12.
8. Загальна теорія права / за ред. О. Петришина. Харків : Право, 2020. 568 с.
9. Закон в переходный период : опыт современной России (круглый стол журнала). Государство и право. 1995. № 10. С. 28.
10. Зорькин В. Советская правовая доктрина : опыт и уроки. Коммунист. 1989. № 2. С. 107.
11. История политических и правовых учений : учебник для вузов / под общ. ред. В. Нерсесянца. 4-е изд., перераб. и доп. Москва : Норма, 2004. 944 с.
12. Козюбра М. Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України. Українське право. 1996. Ч. 3. С. 4-12.
13. Колодій А. Принципи законотворчості в світлі вимог Конституції України. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства : збірник наукових праць. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Вип. 2. С. 65-67.
14. Копейчиков В., Шилингов В. Гуманистические основы социалистического правового государства. Актуальные проблемы формирования правового государства: краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научной конференции, 24-26 октября 1990 г. Харьков : Юридический институт, 1990. С. 15-17.
15. Коркунов Н. Лекции по общей теории права. 2-е изд. Санкт-Петербург : Юридический центр «Пресс», 2004. 430 с.
16. Коркунов Н. Указъ и законъ. Санкт-Петербург : Изд-во Мартынова, 1894. 480 с.
17. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України. Право України. 1995. № 12. С. 11-18.
18. Нерсесянц В. Гегель. Москва : Юрид. лит., 1979. 112 с.
19. Нерсесянц В. Право и закон. Из истории правовых учений. Москва : Наука, 1983. 366 с.
20. Про нормативні правові акти : проект закону. Вісник Академії правових наук України. 1995. № 4. С.141-163.
21. Тимошенко В. Громадська думка і законодавча діяльність. Концепціярозвитку законодавства України : матеріали Науково-практичної конференції, травень 1996 р. Київ : Інститут законодавства
Верховної Ради України, 1996. С. 97-98.
22. Тихомиров Ю. Публичное право : учебник. Москва : БЕК, 1995. 485 с.
23. Тихомиров Ю. Теория закона. Москва : Наука, 1982. 256 с.
24. Шершеневич Р. Общая теория права : учебное пособие : в 2-х т. Москва : Изд-во «Юридический колледж МГУ», 1995. Т. 2. 362 с.
25. Явич Л. Господство права : К концепции правового государства в СССР. Правоведение.1990. № 5. С. 11-20.