Розвиток конституції шляхом її судового тлумачення та установча влада

  • Г. В. Берченко
Ключові слова: конституційні суди, Венеціанська комісія, конституційний контроль, концепція відкритого тексту, легітимність

Анотація

Традиційно, коли говоримо про внесення змін до конституції, ми маємо на увазі трансформацію її тексту. Проте було б надто формалістично вбачати конституцію в її текстуальному вираженні поза практикою застосування, тлумачення тощо. З огляду на доктринальні підходи, чинник тлумачення однозначно впливає на зміст конституції, а зміна вже сформованого тлумачення і поготів. На позна-чення впливу тлумачення на зміст конституції вживають різні терміни: «розвиток», «трансформа-ція», «зміна» конституції.

Ключову роль у тлумаченні конституції в тих країнах, де існує модель спеціалізованого консти-туційного контролю, відіграють конституційні суди. Проте, як відомо, Конституційний Суд України відповідно до Конституції України здійснює низку повноважень, окремо зафіксовано повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України і щодо перевірки на відповідність Конституції України низки правових актів.

Варто було б ще раз звернути увагу на повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України шляхом його вдосконалення і прив’язки до конкретних практичних проблем правозастосу-вання або ж відмовитися від нього взагалі. Тлумачення Конституційним Судом має здійснюватися, проте казуально – під час розгляду конкретної справи, шляхом конституційного контролю.

Відповідно до позиції Венеціанської комісії, устами конституційних судів якраз і проявляє себе установча влада, що зумовлює високий ступінь їхньої легітимності. Отже, за будь-яких умов варто визнати факт перетворення конституції шляхом її судового тлумачення. Варто завжди розуміти альтернативу, якою є розвиток конституції шляхом актів звичайного законодавця. Причому легітимність промовляти від імені установчої влади в законодавчої влади є значно меншою, ніж у конституційних судів, якщо поділяти підхід П. Розанваллона. Саме тому розвиток конституції шляхом її тлумачення не варто протиставляти концепції установчої влади.

Посилання

1. Еллинек Г. Конституции, их изменения и преобразования. Санкт-Петербург : Право, 1907. 118 c.Медушевский А.Н. Теория конституционных циклов. Москва : Изд. дом ГУ-ВШЭ, 2005. 576 с.
2. Розанвалон П. Демократична легітимність. Безсторонність, рефлексивність, наближеність. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 287 с.
3. Познер Р.А. Проблеми юриспруденції. Київ : Акта, 2004. 488 с.
4. Познер Р.А. Рубежи теории права. Москва : ВШЭ, 2016. 480 с.
5. Сліденко І.Д. Феноменологія конституційного контролю. Генеза, природа і позиціонуван-ня в контексті аксіологічних, епістемологічних, праксіологічних, синергетичних аспектів. Київ : Істина, 2010. 624 с.
6. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. Москва : Юрид. лит., 1981. 368 с.
7. Прело М. Конституционное право Франции. Москва : Изд-во иностр. лит., 1957. 671 с.
8. Загальна теорія права / О.В. Петришин та ін. Харків : Право, 2020. 568 с.
9. Трудным путем демократии : Процесс государственного управления в США / К. Джанда и др. Москва : РОССПЭН, 2006. 655 с.
10. Таманага Б. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія. Київ : Вид. дім «Києво-Могилян. акад.», 2007. 206 с.
11. Шмитт К. Политическая теология : сборник. Москва : Канон-пресс-Ц, 2000. 336 с.
12. Шевчук С.В. Способи тлумачення Конституції: порівняльний досвід. Конституція і консти-туціоналізм в Україні: вибіркові проблеми : збірник наукових праць. Київ : Купріянова, 2007. С. 33–57.
13. Шевчук С.В. Основи конституційної юриспруденції. Київ : Укр. центр правнич. студій, 2001. 302 с.
14. Сіган Бернард Г. Створення конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. Київ : Ін-т демократії ім. П. Орлика, 1993. 127 с.
15. Дворкин Р. О правах всерьез. Москва : РОССПЭН, 2004. 392 с.
16. Конституционая юстиция в станах Восточной Европы: проблемы теории и практики / отв. ред. Я. Залесны. Москва : Норма, 2020. 672 с.
17. Государственное право Германии. Москва, 1994. Т. 2. 320 с.
18. Даль Р. Демократия и ее критики. Москва : РОССПЭН, 2003. 576 с.
Опубліковано
2021-01-14