СКЛАДОВІ ІНТЕРКУЛЬТУРНОГО ПРАВОВОГО ДИСКУРСУ
Анотація
Роль культури у формуванні життєвих орієнтирів людини важко переоцінити. Як зазначає класик сучасної антропології Кліфорд Гірц: «Культурологічні схеми – релігійні, естетичні, наукові, ідеологічні – це «програми»; вони постачают нам шаблони або креслення для організації соціальних і психологічних процесів, так само як генетичні системи надають шаблон для організації процесів
органічних» . Культурні коди є тим фундаментом, на якому людина вибудовує своє ставлення до навколишнього світу та формує уявлення про своє місце в ньому. Отже, культура може бути визначена як певна якісна ознака людського існування; вона має атрибутивний характер стосовно будь-якого суспільства незалежно від рівня його розвитку . Крізь призму культури
відбувається легітимація будь-яких інститутів, норм і цінностей, у тому числі правових.
Посилання
2. Решетников С.Ю. Теория культуры (логико&методологические подходы) // Общественныенауки и современность. – 2007. – № 2. – С. 156&162.
3. Табачковський В.Г. Гуманізм та проблема діалогу культур // Філософ. думка. – 2001. – № 1.– С. 6&25.
4. Тур М.Г. Некласичні моделі легітимації соціальних інститутів. – К.: ПАРАПАН, 2006. –396 с.
5. Кононенко Б.И. Большой толковый словарь по культурологии. – М.: ООО «Издательство«Вече 2000», ООО «Издательство АКТ», 2003. – 512 с.
6. Василенко И.В. Политическая глобалистика. – М.: Логос, 2003. – 360 с.
7. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу. – К.: Альтерпрес,2003. – 264 с.
8. Хабермас Ю. Комунікативна дія і дискурс // Ситниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. – 176 с.
9. Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества. – М.: Директмедиа Паблишинг, 2002. –381 с.
10. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі. – К.: Лібра, 2003. – 248 с
