РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
Ключові слова:
национальна правосвідомість, регіональна правосвідомість
Анотація
Мета статті – розкрити співвідношення регіональної і національної правосвідомості; визначити специфічні фактори, що впливають на формування особливостей першої в умовах дії єдиних законів держави; установити інституції, визначити еліти, що впливають на регіональну правосвідомість і спрямовують її; показати пізнавальний потенціал регіональної правосвідомості для осмислення сучасної юридичної і політичної дійсності.
Посилання
1. Під національною правосвідомістю ми маємо на увазі правосвідомість українського суспільства (в територіальних межах держави).
2. Сигов И.И. Регионоведение как наука о территориальной организации общества // Регион:политика, экономика, социология. – 1998. – № 1. – С. 16.
3. Мукиенко И.Н. Типология современных правовых систем: критерии и сравнительная характеристика // История государства и права. – 2007. – № 3. – С. 37.
4. Основные положения региональной политики в Российской Федерации // Рос. газ. – 1996. –— С. 4. — 11 июня.
5. Айзинова И.М., Пациорковский В.В. Непроизводственная инфраструктура регионального центра // Социолог. исслед. – 1984. – № 3. – С. 78.
6. Необхідно чітко розрізняти регіоналізацію, що відбувається в рамках континенту, і регіоналізацію в межах держави, де регіон виступає невід’ємною складовою частиною державної політико-територіальної (національно&територіальної) і адміністративно територіальної організації.
7. Центральним ядром будь&якого регіону у сфері економіки є його виробнича спеціалізація,цільова орієнтація на вирішення «технічних завдань».
8. Борденюк В. Диалектика соотношения самоуправления, местного самоуправления и государственного управления // Право Украины. – 2002. – № 12. – С. 120&122.
9. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права. – М.: Инфра, 2005. – С. 225.
10. Малахов В.П. Правосознание: природа, содержание, логика: Монография. – М.б.м., 2001. –С. 82&87.
11. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М.: Наука, 1991. –С. 179.
12. Байниязов Р.С. Проблемы правосознания в современном российском обществе: Дис. … канд.юрид. наук. – Саратов, 1999. – С. 29; Темнов Е.И. Теория государства и права. – М., 2002. –С. 706.
13. Ми не поділяємо точку зору І. Пахомова, за якою «належних підстав для вживання в Україніпринципу верховенства права немає», а «верховенство закону – це принцип національної системи права». Вважаємо, що це суто позитивістський підхід, за яким юридичні джерела праваавтор обмежує законом. Див.: Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення // Право України. – 2007. – № 1. – С. 4.
2. Сигов И.И. Регионоведение как наука о территориальной организации общества // Регион:политика, экономика, социология. – 1998. – № 1. – С. 16.
3. Мукиенко И.Н. Типология современных правовых систем: критерии и сравнительная характеристика // История государства и права. – 2007. – № 3. – С. 37.
4. Основные положения региональной политики в Российской Федерации // Рос. газ. – 1996. –— С. 4. — 11 июня.
5. Айзинова И.М., Пациорковский В.В. Непроизводственная инфраструктура регионального центра // Социолог. исслед. – 1984. – № 3. – С. 78.
6. Необхідно чітко розрізняти регіоналізацію, що відбувається в рамках континенту, і регіоналізацію в межах держави, де регіон виступає невід’ємною складовою частиною державної політико-територіальної (національно&територіальної) і адміністративно територіальної організації.
7. Центральним ядром будь&якого регіону у сфері економіки є його виробнича спеціалізація,цільова орієнтація на вирішення «технічних завдань».
8. Борденюк В. Диалектика соотношения самоуправления, местного самоуправления и государственного управления // Право Украины. – 2002. – № 12. – С. 120&122.
9. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права. – М.: Инфра, 2005. – С. 225.
10. Малахов В.П. Правосознание: природа, содержание, логика: Монография. – М.б.м., 2001. –С. 82&87.
11. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М.: Наука, 1991. –С. 179.
12. Байниязов Р.С. Проблемы правосознания в современном российском обществе: Дис. … канд.юрид. наук. – Саратов, 1999. – С. 29; Темнов Е.И. Теория государства и права. – М., 2002. –С. 706.
13. Ми не поділяємо точку зору І. Пахомова, за якою «належних підстав для вживання в Україніпринципу верховенства права немає», а «верховенство закону – це принцип національної системи права». Вважаємо, що це суто позитивістський підхід, за яким юридичні джерела праваавтор обмежує законом. Див.: Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення // Право України. – 2007. – № 1. – С. 4.
