Особливості проведення допиту під час розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із рейдерським захопленням
Анотація
У статті піднімається питання використання засобів невербальної комунікації до підозрюваних осіб, які дають можливість слідчому у тій чи іншій невербально-комунікативній слідчій ситуації під час допиту підозрюваної особи оперативно обрати найбільш розумний, правильний напрям його процесуальної і тактичної діяльності. Також невербально-комунікативна ситуація в широкому її розумінні дає змогу слідчому оперативно вирішувати тактико-діагностичні і частково процесуально-діалектичні завдання.
Охарактеризовано таку першочергову слідчу розшукову дію, як допит, яка під собою розуміє інформаційний процес та має свою складну й багатоелементну структуру. Для досягнення цілей допиту необхідно правильно обрати тактику його проведення, що зводиться до використання певних тактичних прийомів, які сприяють одержанню більш докладної і повної інформації.
Автором проаналізовано, що у низці випадків неправдиві показання можуть бути пов'язані з обмовлянням або самообмовою. За підозри на обмовляння необхідно обов'язково виявити характер взаємостосунків, розбіжності інтересів. Так, якщо допитуваний викривається у брехні іншою особою, яка також є учасником провадження, то перш ніж використовувати ці показання, слід з'ясувати їхні стосунки: як вони познайомились, чи не було між ними неприязні, сварок, чи немає підстав для обмовляння. Якщо є, то слід поміркувати про доцільність пред'явлення цих показань, якщо ж скаже, що стосунки нормальні, то є менш імовірною заява про обмовляння.
Аргументовано, що поширеним випадком неправди з боку підозрюваного є повідомлення про своє алібі. Після того як допитуваний заявив про своє алібі, слідчий повинен конкретизувати його просторово-часові характеристики. З цією метою на стадії постановки запитань під час проведення допиту слідчому доцільно запропонувати підозрюваному самостійно записати до протоколу показання про алібі, скласти схему свого маршруту із зазначенням певних місць та часу, коли він там перебував. Під час допиту застосовується такий тактичний прийом, як деталізація показань. Підозрюваний, який заявив заздалегідь непідготовлене неправдиве алібі, зазвичай не має часу та можливості детально продумувати свої показання щодо узгодженості в деталях.
Посилання
2. Шепітько В.Ю. Допит: науково-практичний посібник. Харків, 1998. 35 с.
3. Бахін В.П. Криміналістика Ч.1: курс лекцій. Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. 356 с.
4. Зайцева И.А. Тактика допроса подозреваемого и обвиняемого, проводимого при участии за щитника : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Саратов. 2002. 244 с.
5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ, 2010. 320 с.
6. Кайгородова О.С. Расследование грабежей и разбоев, совершенных несовершеннолетними : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Тюмень. 2006. 238 с.
7. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія. Харків. 1999. 126 с.
8. Вапнярчук В.В. Досудове провадження. Глава 14. Кримінальний процес: підручник. Харків :
Право. 2013. С. 334.
9. Соловьев А.Б., Центров Е.Е. Допрос на предварительном следствии: метод. пособ. 2-ге изд., перераб. Москва, 1986. 114 с.
10. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы. Киев, 1984. 182 с.