Домашній арешт як ізоляційний запобіжний захід: порівняльно-правове дослідження

С. В. Давиденко

doi:10.32837/apdp.v0i86.2405

С. В. Давиденко

DOI: https://doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2405

Ключові слова: заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи, домашній арешт, тримання під вартою, правообмеження

Анотація

У статті досліджено окремі проблеми нормативної реґламентації порядку застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в контексті гармонізації вітчизняного кримінального процесуального законодавства з європейськими стандартами у сфері захисту прав і свобод людини, що свідчить про актуальність даного дослідження.

У представленій науковій роботі детально проаналізовані положення вказаного інституту, присвячені переліку обов'язків (правообмежень), що покладаються слідчим суддею, судом на підозрюваного (обвинуваченого) у разі застосування запобіжного заходу - домашнього арешту, та наслідкам їх невиконання. На підставі вивчення чинного кримінального процесуального законодавства таких республік, як Білорусь, Казахстан, Молдова, а також Латвійської Республіки, Російської Федерації та Франції здійснено порівняльно-правовий аналіз особливостей застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з аналогічними примусовими заходами, передбаченими нормативними актами цих закордонних держав.

Логічною частиною роботи є характеристика основних умов застосування і зміни запобіжного заходу - домашнього арешту, а також загальних вимог, що пред'являються до процедури виконання ухвали слідчого судді, суду про обрання цього запобіжного заходу.

У процесі наукового дослідження особливу увагу акцентовано на тому, що в разі застосування даного ізоляційного заходу мають бути забезпечені гарантії, передбачені статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведено аргументацію щодо доцільності встановлення додаткових специфічних імперативних правил здійснення вказаного примусового заходу.

Сформульовані у статті пропозиції спрямовані на вдосконалення окреслених положень чинного кримінального процесуального законодавства України в частині правового регулювання процедури застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Надані обґрунтовані рекомендації щодо реалізації окремих норм національного законодавства, які свідчать про практичне значення результатів проведеного дослідження.

Посилання

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
2. Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України : інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0511740-13#Text.
3. Інструкція про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 липня 2016 р. № 654. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z1087-16?find#Text.
4. Порядок застосування електронних засобів контролю, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 8 червня 2017 р. № 480. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
z0860-17#Text.
5. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 4 июля 2014 г. № 231-V. URL: https://kodeksy-kz.com/ka/ugolovno-protsessualnyj_kodeks/146.htm.
6. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16 июля 1999 г. № 295-З (с изменениями и дополнениями по состоянию на 9 января 2019 г.). URL: https://online.zakon.kz/document/?doc_ id=30414958.
7. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова от 14 марта 2003 г. № 122-XV (с изменениями и дополнениями по состоянию на 6 февраля 2020 г.). URL: http://continent-online.com/ Document/?doc_id=30397729.
8. Уголовно-процессуальный закон Латвийской Республики, принятый Сеймом 21 апреля 2005 г. и обнародованный Президентом государства 11 мая 2005 г. (с изменениями, внесенными по состоянию на 28 сентября 2005 г.). URL: http://www.pravo.lv/likumi/29_upz.html.
9. Довідник із застосування ст. 5 Конвенції - право на свободу та особисту недоторканність. Рада Європи. Європейський Суд з прав людини. 2014. 46 с. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/ Guide_Art_5_UKR.pdf.
10. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 г. № 174-ФЗ (ред. от 24 апреля 2020 г., с изм. от 9 июля 2020 г.). URL: http://www.consultant.ru/document/cons_ doc_LAW_34481/.
11. Барабанов П.К. Уголовный процесс Франции. Москва : Спутник +, 2016. 512 с.