Цивілізаційні засади свободи слова та правомірність її обмеження
Анотація
Стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання щодо організації в демократичному суспільстві належного регулювання права кожної особи на вільне вираження своїх переконань і поглядів. У роботі обстоюється теза, що право людини на висловлення своїх думок і переконань є елементом інформаційної свободи як визначального й основоположного принципу демократії, гуманності і справедливості. Водночас право на висловлювання, як і інші громадянські свободи, не може бути безмежним. Коли воно перешкоджає здійсненню чи загрожує іншим правам особи, як-от честь, гідність, ділова репутація конкретної людини, цілком логічно, що можуть застосовуватися певні державні обмежуючі регулятори. У статті проаналізовані питання виваженості заходів втручання у право на самовираження з боку влади, зіставлення цих заходів з обов'язками та відповідальністю держави у сфері необхідності здійснення позитивних учинків для гарантування вільної реалізації інформаційного права. Підкреслюється, що втручання має бути необхідним у демократичному суспільстві. Це визначальна передумова його відповідності європейським цивілізаційним принципам. За позицією Європейського суду з прав людини поняття «необхідний» означає наявність нагальної суспільної потреби в реагуванні державних органів. Із критерієм суспільної необхідності тісно пов'язаний чинник «обов'язку і відповідальності». На конкретних прикладах із рішень Європейського суду з прав людини показані правові підходи міжнародної правозастосовної інституції до визначення пропорційності владного впливу - основного елемента принципу необхідності втручання у право вільно виражати свою думку. З урахуванням проведеного дослідження в роботі зроблено принципові висновки. Право на вільне висловлювання особистих думок і позицій може бути обмежене лише тоді, коли воно посягає на інші основоположні свободи людини, засади функціонування держави та суспільства. Але в кожному разі застосування державного втручання треба чітко встановити необхідний баланс з урахуванням законності обмежень, їхньої спрямованості на досягнення легітимної мети, необхідність і припустимість у демократичному суспільстві.
Посилання
2. Зайцев Ю.Є. Утаємничення інформації - табу для журналіста? (європейський аспект). Законодавчий бюлетень. 2001. № 2. С. 12-15.
3. Рішення ЄСПЛ від 6 травня 2003 р., остаточне від 24 вересня 2003 р. у справі "Appleby and Others v. the United Kingdom", заява № 44306/98. URL: http://jus.igjk.rks-gov.net/233/.
4. Рішення ЄСПЛ від 7 грудня 1976 р. у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» ("Handyside v. the U.K."), заява № 5493/72. URL: http://mmdc.ru/p raktika_evropejskogo_suda/ praktika_po_st10_evropejskoj_konvencii/europ_practice90.
5. Рішення ЄСПЛ від 26 квітня 1979 р. у справі "Sunday Times v. the United Kingdom", заява № 6538/74. URL: https://cedem.org.ua/library/sprava-sandi-tajms-proty-spoluchenogo-korolivstva-2/.
6. Рішення ЄСПЛ від 29 березня 2005 р. у справі «Українська Прес-Група» проти України», заява № 72713/01. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/980_382# text.