ПОНЯТТЯ «МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН» В ІСТОРИКО-ПРАВОВОМУ РАКУРСІ
Ключові слова:
міжнародні злочини, історикор-правовий ракурс
Анотація
Поняття міжнародного злочину сягає своїм корінням в русло природно-правових поглядів. Г. Гроцій стверджував, що солідарному переслідуванню з боку держав підлягає особа, яка вчинила природний злочин. З позицій природного права вважалося самозрозумілою річчю, що держава, яка визнає міжнародний порядок, у разі вчинення злочину поза її територією, може сама покарати зло-чинців, що перебувають в її владі, чи передати їх для цієї мети іншій владі [1, 508-509].
Посилання
1. Гроций Г. О праве войны и мира. — М., 1966.
2. Jescnek H.-H. International Crimes // Encyclopedia of Public International Law / R. Berohardt (ed.). — 1985. — Vol. 8.
3. Захаров H. А. Курс общего международного права. — Петроград, 1917.
4. Камаровский Л. Работа института международного права по вопросу выдачи преступников // Русская мысль. — 1884. — No 11.
5. Коркунов H. М. Опыт конструкции международного уголовного права // Сборник статей H. М. Коркунова 1877-1898 гг. — М., 1898.
6. Казанский П. Учебник международного права публичного и гражданского. — О., 1904.
7. Штиглиц А. Исследование о выдаче преступников. — С.Пб., 1882.
8. Таганцев H. С. Русское уголовное право. Часть общая: Лекции. — 2-е изд., пересмотр. и доп. — С.Пб.: Гос. тип., 1902. — Т. 1.
9. Герцензон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве. — М., 1955.
10. Готтфредсон М., Герші Т. Загальна теорія злочину. — X., 2000.
11. Гилинский Я. И. Социальная патология в современной цивилизации // Криминология. — XX век / Под ред. В. H. Бурлакова, В. П. Сальникова. — С.Пб., 2000.
12. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / Пер. и ред. В. Э. Грабаря. — Юрьев (Дерпт), 1909.
13. Панов В. П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. — М., 1997.
14. Камаровский Л. О международном суде. — М., 1881.
15. Трайнин А. H. Защита мира и уголовный закон. — М., 1969.
16. Буроменський М. В. Деякі судження про поняття міжнародного кримінального права. — К., 1998.
17. Решетов Ю. А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. — М., 1983.
18. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве. — М., 1966.
2. Jescnek H.-H. International Crimes // Encyclopedia of Public International Law / R. Berohardt (ed.). — 1985. — Vol. 8.
3. Захаров H. А. Курс общего международного права. — Петроград, 1917.
4. Камаровский Л. Работа института международного права по вопросу выдачи преступников // Русская мысль. — 1884. — No 11.
5. Коркунов H. М. Опыт конструкции международного уголовного права // Сборник статей H. М. Коркунова 1877-1898 гг. — М., 1898.
6. Казанский П. Учебник международного права публичного и гражданского. — О., 1904.
7. Штиглиц А. Исследование о выдаче преступников. — С.Пб., 1882.
8. Таганцев H. С. Русское уголовное право. Часть общая: Лекции. — 2-е изд., пересмотр. и доп. — С.Пб.: Гос. тип., 1902. — Т. 1.
9. Герцензон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве. — М., 1955.
10. Готтфредсон М., Герші Т. Загальна теорія злочину. — X., 2000.
11. Гилинский Я. И. Социальная патология в современной цивилизации // Криминология. — XX век / Под ред. В. H. Бурлакова, В. П. Сальникова. — С.Пб., 2000.
12. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / Пер. и ред. В. Э. Грабаря. — Юрьев (Дерпт), 1909.
13. Панов В. П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. — М., 1997.
14. Камаровский Л. О международном суде. — М., 1881.
15. Трайнин А. H. Защита мира и уголовный закон. — М., 1969.
16. Буроменський М. В. Деякі судження про поняття міжнародного кримінального права. — К., 1998.
17. Решетов Ю. А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. — М., 1983.
18. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве. — М., 1966.
