ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ ЯК ВИД ПОСЕРЕДНИЦЬКОГО ПРАВОЧИНУ

  • В. А. Васильєва
Ключові слова: договір доручення

Анотація

Договір доручення за чинним законодавством (ст. 1000 Цивільного кодексу України)  — це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов’язується здійснювати від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. З цього випливає, що тільки дії юридичного характеру можуть бути покладені на повіреного. Правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов’язки довірителя. Правове регулювання договору доручення здійснюється відповідно до положень, присвячених дорученню, загальних положень

Посилання

1. Цивільний кодекс України. — Київ: Атака, 2003.
2. Цивільне право України. Підручник у 2-х кн. /За ред О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. Кн. 2. — К.:Юрінком Інтер, 2002. — 632с.
3. Йоффе О. С. Обязательственное право. — М.: Юрид. л-ра, 1975. — С. 512.
4. Керімов С. Г. Представництво за законом в цивільному праві України: Дис...канд. юрид. наук. —Одеса, 2006. — 194 с.
5. Рясенцев В. А. Представительство в советском гражданском праве: Дне... докт. юрид. наук:12.00.03. — М., 1948. — 258с.
6. Антимонов Б. С. Договор поручения. В Кн. Отдельные виды обязательств. Серия: Курс советскогогражданского права. — М.: Госюриздат, 1954.
7. Брауде И. Л. Отдельные виды обязательств. — М.: Госюриздат, 1954. — С. 221.
8. Ландкоф С. Н. Основи цивільного права. — Харків: Радянська школа, 1948. — 424с.
Опубліковано
2020-09-10