ПРОКУРОР ЯК СУБ’ЄКТ ЗАХИСТУ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ У ПОРЯДКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Анотація
У статті висловлюється авторська позиція щодо встановлення статусу прокурора як суб’єкта захисту права на безпечне довкілля в порядку адміністративного судочинства. Автором встановлено, що, попри анонсовану концептуальну ідею трансформації органів прокуратури із «суб’єкта загального нагляду» у правозахисний орган, її реалізація навряд чи може бути оцінена як високоефективна, що зумовлено відсутністю як ґрунтовних науково-теоретичних досліджень особливостей їх адміністративно-правового статусу, так і розробленої урядової концепції їх реформування. У статті визначено, що прокурору необхідно в адміністративному судочинстві обґрунтувати наявні обставини, які підтверджують необхідність його участі у справі та полягають у визначенні безумовних обставин неможливості реалізації прав інших органів публічного управління як представників приватних і суспільних інтересів. Автором визначено, що в разі відсутності у фізичної особи, по-перше, майнової можливості ініціювати провадження в публічно-правовому спорі в порядку адміністративного судочинства (ідеться про необхідність сплати судового збору та інших обов’язкових платежів), а по-друге, професійної підготовки й рівня освіти або інших необхідних експертних знань для подання відповідної позовної заяви та її обґрунтування, що часто є необхідними в разі бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування, фактично немає альтернативи такому суб’єкту, здатному забезпечити захист порушеного публічного чи приватного права або інтересу. У статті обґрунтовано, що вирішити зазначену проблему можна шляхом створення в Україні, окрім інституту приватної адвокатури, інституту адвокатури, що буде належати до категорії державної служби, фінансування діяльності якої має здійснюватися за рахунок державного та місцевих бюджетів. Автором підкреслено, що саме такий інститут, діяльність якого фактично забезпечувалась би за кошти платників податків, може стати реальним інструментом представництва інтересів соціально незахищених верств населення в сучасних умовах.
Посилання
2. Івчук М.Ю. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2011. 180 с.
3. Шемякін О.В. Прокурор в адміністративно-юрисдикційних провадженнях: питання теорії та практики : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 ; Запорізький нац. ун-т. Запоріжжя, 2012. 227 с.
4. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1401-III / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 28. Ст. 532.
5. Про прокуратуру : Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2–3. Ст. 12.
6. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 р. у справі № 820/2639/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82406101.
7. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356.
8. Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 р. у справі № 640/428/19. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85146397.
9. Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі від 19 липня 2018 р. № 822/1169/17. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/75424056.
10. Руденко М.В. Прокурор та «інтереси держави» в оновлених процесуальних кодексах України: законодавчі новації, теорія і практика. LexInform. Юридичні новини України. URL: https://lexinform.com.ua/dumka-eksperta/prokuror-ta-interesy-derzhavy-v-onovlenyh-protsesualnyh-kodeksah-ukrayiny-zakonodavchi-novatsiyi-teoriya-i-praktyka/.