Авторське право та інтернет

Анотація

Беручи до уваги поліпшення різноманітних форм і способів порушення авторського права в сучасних високотехнологічних умовах розвитку суспільства, що має тенденцію до глобалізації, та враховуючи малоефективну систему протидії цьому негативному процесу в Україні, ця проблема набуває для нашої держави нині набуває додаткової актуальності.

Останніми роками в Україні, на жаль, має місце тенденція зростання кількості і різноманітності порушень авторського права, зокрема піратства та плагіату. Також не знижується і залишається одним із найбільш високих у світі рівень порушення майнових авторських прав у мережі Інтернет. Відповідно до останнього звіту Міжнародного альянсу інтелектуальної власності Україна продовжує «експортувати піратство, особливо цифрове, до країн ЄС, а також інших сусідніх країн у регіоні».

Стаття присвячена вивченню проблем при здійсненні захисту авторських прав в мережі Інтернет. Автор висвітлив зміни в чинному законодавстві України з цього питання, а також коротко охарактеризував недоліки в процедурі розгляду спорів і скарг автора, чиї права були порушені, в системі учасників надання інтернет-ресурсів і в судовому порядку.

Відповідно до законодавства України за порушення авторського права передбачена поряд із цивільно-правовою та адміністративною також кримінальна відповідальність. Встановлено, що урядом і відповідними інститутами робляться певні кроки щодо поліпшення роботи в цьому напрямі які, на жаль, залишаються малоефективними.

Так, законодавець чомусь не скористався наданою можливістю для усунення інших похибок у формулюванні ст. 176 КК, які розглядає А.М. Коваль у своїй роботі про кримінальну відповідальність за порушення авторських та суміжних з ним прав. Хоча при цьому в статті КК, ЦПК, ГПК внесені суттєві доповнення та зміни, які позитивно впливають на захист авторських прав. При цьому слід розуміти, що підвищення ефективності вирішення складної проблеми порушень авторських прав в Україні залежить від розробки та впровадження єдиної державної стратегії, в рамках якої має відбутися об'єднання системних і скоординованих зусиль фахівців законодавчої, науково-інтелектуальної, правоохоронної та державно-управлінської сфер.