Казахське ханство як об'єкт російського геополітичного впливу (1465-1731 рр.): історико-правовий аспект

Анотація

У статті розглядаються різні аспекти історико-правової реальності середини XV - початку XVIII ст., пов'язані з формуванням політичного курсу Московської держави щодо Казахського ханства. Простежується динаміка формування і реалізації експансіоністських устремлінь московської монархії щодо казахської державності від моменту її зародження в 1465 р. і до початку ліквідації в 1731 р. Доведено, що з кінця XV ст. Московське царство, а потім і Російська імперія взяли курс на дестабілізацію політичної ситуації в Казахському ханстві.

Особлива увага приділяється аналізу особливостей збору та накопичення різнопланових і обшир-них відомостей про казахів російською стороною. Особливу увагу приділено використанню московською стороною недосконалостей державного ладу Казахського ханства з метою його дискредитації. Детально висвітлено особливості встановлення російської присутності в середньоазійських степах, а також використані при цьому засоби політичного, економічного і культурного впливу.

Показана також динаміка зміни політичного курсу Московської держави щодо казахів у зв'язку зі змінами її стратегічних інтересів на різних етапах історії, на основі чого автором статті розроблена і обґрунтована авторська періодизація цього процесу. Зазначається, що квінтесенцією експансіоністських устремлінь самодержавства в Казахстані став період першої чверті XVIII ст., коли за правління Петра І відбувалося утвердження засад зовнішньополітичного курсу Російської імперії.

Автор доходить висновку, що царизм вдавався до поступової колонізації економічно й політично вигідних територій Казахського ханства шляхом дискредитації його влади, втручання у внутрішньополітичні процеси і подальшого спонукання ханської влади до прийняття російського підданства. Поступова втрата суверенітету казахською державою в першій половині XVIII ст. пояснюється як наслідок планомірного і багатовекторного деструктивного впливу московських монархів. Вивчення цього досвіду є особливо актуальним в сучасних умовах гібридної війни, яку веде Російська Федерація проти міжнародного співтовариства.