ПРАВОВИЙ СТАТУС ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СУБ'ЄКТА ПРАВА ТА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК ВЛАСТИВІСТЬ КОЛЕКТИВНОГО СУБ'ЄКТА ПРАВА
Анотація
Поняття суб'єкта права традиційно складається з двох основних характе-ристик: можливості брати участь у різних правовідносинах та реальної участі в них. Оскільки правовідносини не є єдиною формою реалізації права, то нор-ми, що визначають становище суб'єкта права, реалізуються в першу чергу, ство-рюючи правовий статус. Вони встановлюють становище особи (людини або колективу) в суспільстві, її потенційні можливості. Однак це ще не означає, що всі потенційні можливості будуть реалізовані в певних правових відносинах (наприклад, новонароджений володіє всіма правами, закріпленими Конститу-цією та іншими законодавчими актами, — це його правовий статус, але деякі з його потенційних прав, такі як житлові права, спадкові, можуть бути реалізо-вані в певних правовідносинах, в яких вони займають позицію носіїв прав, а фактичне здійснення лежить на батьках або опікунах).
Посилання
2. Сурилов А. В. Теория государства и права: Учеб. пособие. — К.; О.: Вища шк., 1989. —С. 395-397.
3. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. ф-ів вузів. — К.: Вентурі,1996. — С. 100.
4. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — К.: Укр.енцикл., 2001. — Т. 3. — С. 196, 441.
5. Локк Дж. Послание о веротерпимости; Два трактата о правлении / / Соч.: В 3 т.: Пер. с англ.и лат. / Ред. и сост. А. Л. Субботин. — М., 1998. — Т. 3. — С. 91-406.
6. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
7. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. / / Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
8. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение. — М.; Воронеж, 1996.
9. Мицкевич А. В. Субъекты советского права. — М.: Юрид. лит., 1962. — С. 26-33.
10. Фоменко Н. А. Понятие и юридическое содержание трудовой правосубъектности / / Проблемы гражданского права и процесса. — Иркутск, 1970. — С. 200-211.
11. Теория права и государства: Учеб. для вузов / Под ред. Г. Н. Манова. — М.: БЕК, 1995. —С. 134.
12. Якимов Ю. Я. Статус субъекта административной юрисдикции и проблемы его реализации. —М., 1999. — С. 19.
13. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. — М.: Юрид. лит., 1974. — С. 126-128, 135.
14. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — М..: Юрид. лит., 1982. — Т. 2. — С. 152.
15. Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М. Ю. Тихомирова. — М., 2001. — С. 422.
16. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. — М..: Юрид. лит., 1972. — С. 11-87.
17. Бахрах Д. Н. Административное право России. — М.: БЕК, 2000. — С. 177-178.
18. Бачило И. Л. Функции органов управления. — М., 1976.
19. Тихомиров Ю. А. Компетенция, усмотрение, процедуры: Административно-правовое регулиро-
вание в сфере экономических отношений. — М., 2001. — С. 19.
20. Тихомиров Ю. А. Государство: развитие теории и общественная практика / / Правоведение.
— 1999. — № 3. — С. 3-14.
