КОНЦЕПЦІЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРАВІ (ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ)
Ключові слова:
європейське право
Анотація
Інститут представництва є ефективним засобом реалізації цивільних прав та обов'язків суб'єктів права, котрі внаслідок тих чи інших причин не можуть це зробити самостійно (внаслідок відсутності або вад дієздатності, внаслідок неможливості здійснення цивільних прав через зайнятість, відсутність у місці укладення договору, хворобу тощо). Разом із тим, хоча відносини представництва в цілому та окремі їхні види в цивільному законодавстві України були предметом дослідження вітчизня-них правознавців [1; 2; 3; 4], особливості цього інституту в зарубіжних право-вих системах, зокрема, європейських, практично не розглядалися.
Посилання
1. Дришлюк А. І. Агентські угоди: цивілістичні аспекти: Автореф. дис... канд. юрид. наук. —Одеса, 2003.
2. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві / / Право України. — 2002. — № 9. — С. 104-109.
3. Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України// Право України. — 1999. — № 4. — С. 28-31.
4. Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Приватні та публічні правовідносини представництва //Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. праць. — Чернівці, 2002. — Вип. 147: Правознавство.— С. 36-40.
5. Сєверова Є. С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Одеса, 2004.
6. Сєверова Є. С. Інститут представництва у Стародавньому Римі / / Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса, 2001. — С. 238-240.
7. Крупко П. М. Інститут добровільного представництва у цивільному законодавстві деяких зарубіжних країн / / Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса, 2002. —Вип. 13. — С. 182-186.
8. Колосов Р. В. Договір комісії і агентський договір у цивільному права: Автореф. дис. кандюрид. наук. — К., 2004. — С. 13-17.
9. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини:джерела і практика застосування: Пер. з англ. — К.: АртЕк, 1997. — 624 с.
10. Аннерс Э. История Европейского права: Пер. со швед. / Ин-т Европы. — М.: Наука, 1996. —395 с.
11. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. — К.: Знання, КОО,2002. — С. 22-30.
12. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — С. 19.
13. Европейское право: Учебник / Под ред. Л. М. Энтина. — М., 2000. — С. 43.
14. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: Пер. снем. — М.: Междунар. отношения, 1998. — Т. 1. — С. 100-102, 106-108, 117.
15. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. — Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. —С. 566-567.
16. Харитонова О. І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного право-знавства. Європейські традиції. — Х.: Одіссей, 2002. — С. 60-69.
17. Бартошек М. Римское право: Пер. с чешск. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 40, 42.
18. Морандьер Ж. де ла. Гражданское право Франции: В 3 т.: Пер. с фр. — М.: Изд-во иностр.лит., 1960. — Т. 2. — С. 216.
19. Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2000. — С. 196-198.
20. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Руководитель авторского коллектива В. В. Залесский. — М.: НОРМА 1999. — С. 13-79
2. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві / / Право України. — 2002. — № 9. — С. 104-109.
3. Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України// Право України. — 1999. — № 4. — С. 28-31.
4. Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Приватні та публічні правовідносини представництва //Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. праць. — Чернівці, 2002. — Вип. 147: Правознавство.— С. 36-40.
5. Сєверова Є. С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Одеса, 2004.
6. Сєверова Є. С. Інститут представництва у Стародавньому Римі / / Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса, 2001. — С. 238-240.
7. Крупко П. М. Інститут добровільного представництва у цивільному законодавстві деяких зарубіжних країн / / Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса, 2002. —Вип. 13. — С. 182-186.
8. Колосов Р. В. Договір комісії і агентський договір у цивільному права: Автореф. дис. кандюрид. наук. — К., 2004. — С. 13-17.
9. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини:джерела і практика застосування: Пер. з англ. — К.: АртЕк, 1997. — 624 с.
10. Аннерс Э. История Европейского права: Пер. со швед. / Ин-т Европы. — М.: Наука, 1996. —395 с.
11. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. — К.: Знання, КОО,2002. — С. 22-30.
12. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — С. 19.
13. Европейское право: Учебник / Под ред. Л. М. Энтина. — М., 2000. — С. 43.
14. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: Пер. снем. — М.: Междунар. отношения, 1998. — Т. 1. — С. 100-102, 106-108, 117.
15. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. — Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. —С. 566-567.
16. Харитонова О. І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного право-знавства. Європейські традиції. — Х.: Одіссей, 2002. — С. 60-69.
17. Бартошек М. Римское право: Пер. с чешск. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 40, 42.
18. Морандьер Ж. де ла. Гражданское право Франции: В 3 т.: Пер. с фр. — М.: Изд-во иностр.лит., 1960. — Т. 2. — С. 216.
19. Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2000. — С. 196-198.
20. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Руководитель авторского коллектива В. В. Залесский. — М.: НОРМА 1999. — С. 13-79
