ІНСТИТУТ «NEGOTIORUM GESTIO» ТА ЙОГО РЕЦЕПЦІЯ В СУЧАСНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ

  • О. В. Ніколаєнко

Анотація

Чітко виголошений Україною курс на входження най-ближчим часом в Європейське співтовариство зумовлює необхідність адап-тації вітчизняного законодавства до європейського. Передусім, це стосується галузі цивільного права, яке торкається широкої сфери відносин за участі фізич-них та юридичних осіб. Причому, якщо стосовно договорів існує низка спеці-альних міжнародних актів, то зобов'язання, що виникають не на підставі дого-ворів, а подібних до них юридичних фактів (зокрема, на підставі negotiorum gestio — ведення справ без доручення) регулюються лише на рівні національ-ного законодавства, що зумовлює необхідність спеціального порівняльного ана-лізу норм, котрі діють у цій сфері.

Посилання

1. Харитонова О. І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. — Х.: Одіссей, 2002. — С. 60-69.
2. Savigny Friedrich Karl. System des heutigen romischen Rechts. 8 Bande und Register 2. Neudruck der Ausgabe. — Berlin, 1840-1848, Scientia Verlag Aalen, 1981. — 385 p.
3. Саватье P. Теория обязательств: Пер. с фр. — М.: Прогресс, 1972. — С. 367-369.
4. Морандьер Жюллио де ла. Гражданское право Франции: Пер. с фр. — М.: Изд-во иностр. лит.,1960. — Т. 2. — С. 474-481.
5. Штейнберг А. Деятельность в чужом интересе без поручения / / Сов. юстиция. — 1940. —M 14. — С. 18-21.
6. Pясенцев В. А. Ведение чужого дела без поручения / / Ученые записки МГУ. — 1946. —Вып. 116: Труды юрид. ф-та, кн. II. — С. 98-118.
7. Харитонов Е. О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве: Дис... канд. юрид. наук. — Х., 1980. — С. 25-47.
8. Зубар В. М. Зобов'язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення: Д и с . канд.юрид. наук. — К., 2001. — С. 30-67.
9. Гамбаров Ю. С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. — М., 1880. —Вып. 2. — С. 80.
10. Памятники римского права: Законы XII таблиц, Институции Гая, Дигесты Юстиниана. — М.:Зерцало, 1997. — С. 212.
11. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник: Пер. с итал. — М.: БЕК, 2000.— С. 260.
12. Жалинский А., Pериxт А. Введение в немецкое право. — М.: Спарк, 2001. — С. 358.
13. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т.:Пер. с нем. — М.: Междунар. отношения, 1998. — Т. 2. — С. 136.
14. Marshall Enid A. General principles of Scots law. — Edinburgh, 1995. — 705 р.
15. Оуенз К. Право: Посіб. для студ. бізнес-спеціальностей: Пер. з англ. — К.: Знання, КОО, 2002.— С. 276.
16. Ландкоф С. Н. Основи цивільного права. — К.: Вища шк., 1948. — С. 207-208.
17. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент. / За ред. розробників проекту ЦК України.— К.: Істина, 2004. — С. 769-772.
Опубліковано
2020-08-05