ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ПРАВОВИЙ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН: ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ

Анотація

В історії суспільствознавства здавна існувала тенденція пошуку механізмів гармонізації соціальних відносин. Ця тенденція розвивалась переважно в руслі гуманістичних напрямів, які на противагу принципам насильства, неприми-ренності, ворожнечі та заперечення компромісу пропонували ідею толерант-ності (від лат. ^Іегап^ — терплячий) у стосунках з усіма «іншими», що відрізняються за індивідуальними чи груповими ознаками. Ці ідеї є актуаль-ними і в нинішній ситуації суспільного розвитку, поряд із так званими «глобаль-ними» проблемами. У XX ст. людство опинилось на межі виживання. Світову спільноту приголомшили катаклізми нетерпимості, коли здорові ідеї соціаль-ного і національного відродження під гаслами побудови справедливого ладу перетворювались на свої антиподи, які штовхали світ до тоталітаризму. Нето-лерантність — закономірне і природне породження кризових явищ, соціальної нестабільності, зниження життєвого рівня населення тощо. І хоча нетерпимість неминуче супроводжувала економічні й політичні кризи в будь-якій країні за будь-яких часів, толерантність завжди залишалась універсальною загальнолюдсь-кою цінністю й основою для розбудови власне людських контактів на різних рівнях: у взаємовідносинах між окремими особистостями, між різними за орга-нізацією соціальними групами, між народами і державами