Превентивне затримання: запобіжний або «позапроцесуальний» захід?

Анотація

Фоміна Т. Г. Превентивне затримання: запобіжний або «позапроцесуальний» захід? – Стаття.
Поява у 2014 році в національному законодавстві превентивного затримання спричинила серед
правників суперечки щодо доцільності його існування. У статті визначено сучасні проблеми регла-
ментації порядку превентивного затримання; окреслено проблемні моменти щодо визначення строків
превентивного затримання та суб’єктів його здійснення; з’ясовано відмінності між превентивним за-
триманням та затриманням у порядку ст. 208 КПК України, а також триманням під вартою; вислов-
лено власний погляд щодо можливого вдосконалення законодавства в частині регламентації порядку
превентивного затримання.
Зроблено висновок, що порядок превентивного затримання потребує перегляду на законодавчо-
му рівні. Системний аналіз положень КПК України та Закону України «Про боротьбу з тероризмом»
засвідчив факт їхньої неузгодженості та суперечності. Крім того, закріплення превентивного затри-
мання викликає сумнів у законності його регламентації та зумовлює питання щодо відповідності за-
конодавчих положень про строки та порядок його здійснення Конституції України. Порядок такого
виду затримання на законодавчому рівні фактично не визначено, а підзаконне врегулювання цього
інституту є недосконалим.
Автором висловлено переконання, що в умовах здійснення воєнних дій на Сході України та прове-
дення антитерористичної операції положення ст. 15-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»
доцільно привести у відповідність до положень Конституції України та КПК України. Такий шлях
можливий лише за умови визначення в КПК України превентивного затримання видом запобіжних
заходів; визначення підстав такого затримання; регламентації порядку його здійснення із вказівкою
на суб’єктів безпосереднього затримання та суб’єктів подальшого прийняття рішення про тримання
під вартою в межах кримінального провадження. Також потребують узгодження положення про стро-
ки превентивного затримання та суб’єктів, які приймають рішення про тримання під вартою на строк
понад 72 години, зі ст. 29 Конституцією України.