Історія розвитку кримінальної відповідальності за умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції у вітчизняному кримінальному законодавстві 1927–1960 років

Анотація

У статті досліджується проблема історії розвитку кримінальної відповідальності за умисне вве-
дення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції у вітчизняному кри-
мінальному законодавстві 1927–1960 р.р. Вирішення цієї проблеми надає змогу глибше зрозуміти
правову природу цього суспільно небезпечного діяння, його ознаки, з’ясувати основні тенденції його
розвитку, здійснити порівняльний аналіз і зробити висновки щодо можливого позитивного досвіду,
для запозичення останнього у чинний КК.
Метою статті є здійснення історично-правового дослідження розвитку кримінальної відповідаль-
ності за умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції у
вітчизняному кримінальному законодавстві 1927–1960 р.р.
У зв’язку з прийняттям спільної постанови ЦВК і РНК СРСР «Про відповідальність за випуск не-
доброякісної продукції» від 8 грудня 1933 р. № 84/2562 у ч. 1 ст. 135-3 КК УРСР 1927 р. встановлюва-
лася відповідальність за випуск недоброякісної продукції на промисловому підприємстві, а у ч. 2 – за
такий самий випуск на торговельних підприємствах. Стаття 135-3 КК УРСР 1927 р. у редакції Указу
Президії Верховної Ради УРСР від 15 березня 1941 р. передбачала кримінальну відповідальність за
випуск недоброякісної або некомплектної промислової продукції та за випуск продукції з порушенням
обов’язкових стандартів, що був протидержавним злочином, рівнозначним шкідництву, директори,
головні інженери і начальники відділів технічного контролю промислових підприємств.
У результаті здійснення цього дослідження встановлено, що цей період характеризувався встанов-
ленням кримінальної відповідальності за випуск недоброякісної продукції у ст. 135-3 КК УСРР 1927 р. (пізніше – КК УРСР). У цьому аспекті позитивним досвідом, що можна запозичити у чинний КК є
те, що така більш широка норма є більш обґрунтованою порівняно з сучасною редакцією ст. 227 КК
з точки зору кримінально-правової охорони прав споживачів. Оскільки ця охорона здійснювалася не
лише від небезпечної, але й від недоброякісної продукції, яка включає в себе останню.