КАДРИ АПЕЛЯЦІЙНИХ СУДІВ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
Анотація
Поняття “кадри” “... включає в себе постійний (штатний) склад працівників, які перебувають у трудових відносинах з різними організаціями” [1]. “Під кадрами зазвичай розуміють штатних кваліфікованих працівників, які пройшли попередню професійну підготовку і мають спеціальні знання,
трудові навички або досвід роботи в обраній сфері діяльності” . Г. Щокін поділяє кадри на політичних діячів; державних службовців; кадри господарських, наукових, медичних, викладацьких працівників тощо . Причому, як він вважає, для державних службовців є властивим наявність владних повноважень, а для решти спеціальностей — на перше місце висуваються такі якості, як діловитість, професіоналізм, наявність
спеціальних здібностей і обдарувань. Така класифікація, на нашу думку, не є коректною через застосування неоднакових класифікаційних критеріїв. Очевидно, що і діловитість, і професіоналізм не меншою мірою, аніж решті працівників, повинні бути властиві державним службовцям, які не просто
постійно працюють з людьми, але й наділені для виконання своїх функцій державно-владними повноваженнями.
Посилання
2. Щекин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. — К.: МАУП, 2000. — 576 с. — С. 445, 465.
3. Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
4. Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56. (з наступними змінами).5. Тітов М. І. Апеляційні господарські суди: проблеми та перспективи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали
науково-практичної конференції. — 18–19 квітня 2002 р. (Харків). — Київ-Харків: Юрінком-Інтер, 2002. — С. 45–49.
6. Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.
7. Рум’янцев В. О. Проблеми удосконалення підготовки професійних суддів в умовах судової реформи в Україні // Судова реформа:
проблеми і перспективи. — С. 72–75.
8. Селиванов А., Фесенко Є. Професійні знання суддів — гарантія забезпечення справедливого правосуддя // Право України. — 2000. — №
7. — С. 84–85, 89.
9. Тітов М. Деякі деонтологічні аспекти діяльності суддів // Право України. — 1998. — № 12. — С. 103–106.
10. Клеандров М. Н. Социально-психологические и морально-этические проблемы формирования судейского корпуса // Журнал
российского права. — 1999. — № 12. — С. 48–58.
11. Шишкін В. Суб’єкти здійснення правосуддя за Конституцією України (коментар до положень статей 127–128 Конституції України) //
Право України. — 1998. — № 11. — С. 34–37.
12. Ківалов С. На півдорозі залишилось формування суддівського корпусу // Голос України. — 2001. — 25 груд. — С. 36.
13. Долежан В. В., Василюк С. Ф. Проблеми зміцнення правового статусу Вищої ради юстиції // Проблеми законності: Республіканський
міжвідомчий наук. збірник. — Вип. 62. — Харків, 2003. — С. 134–143.
14. Міхеєнко Ю. М. Порядок призначення на посаду як гарантія незалежності суддів // Судово-правова реформа в Україні: проблеми і
перспективи. — С. 83–84.
15. Савенко М. Д. Забезпечення незалежності суду — важливий напрям судово-правової реформи в Україні // Там само. — С. 34–38.
