ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ, ЩО БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗДІЙСНЮЮТЬ ПОДАТКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ
Ключові слова:
податкова діяльність, правовий статус
Анотація
У науці адміністративного права під правовим статусом органу виконавчої влади насамперед розуміють його компетенцію . При цьому до змісту поняття компетенція відносять, як правило, “систему повноважень цього органу по здійсненню державної влади... вона включає в себе обов’язок (перед державою) і право (по відношенню до об’єктів управління) виконувати визначені завдання і функції... стосовно цих об’єктів” . Підзаконний характер діяльності органів виконавчої влади — найважливіша риса у їх правовому становищі. У всій своїй діяльності вони повинні послідовно дотримуватись вимог Конституції та інших законів держави, самі виконувати та у межах своєї компетенції сприяти виконанню їх іншими суб’єктами правовідносин.
Посилання
1. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. — М., 2001. — С. 59.
2. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. — М.: Юрид. лит-ра, 1972. — С. 101–102.
3. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Виконавчий дім “Ін Юре”, 2002. — С. 247.
4. Алёхин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. —
С. 130.
5. Див.: Винницкий Д. В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. — С.-Пб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003.
— С. 176.
6. Див.: Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие // Под общ. ред. С. В. Кивалова. —
Одесса: Юридична литература, 2000. — С. 53–56; Гуреев В. И. Налоговое право. — М.: Экономика, 1995. — С. 7; Цыпкин С. Д.
Финансово-правовые институты, их роль в совершенствовании финансовой деятельности советского государства. — М., 1983. — С. 37,
42 та ін.; Cozian M. Les grands principes de la fiscalitй des enterprises. 4-e йd. — Paris: Litec, 1999. — P. 53, 65 та ін.
7. Див.: Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации (постатейный) // Руководитель авторского коллектива и отв. ред. А. В.
Брызгалин. — М.: Аналитика-ПРЕСС, 1999. — С. 55–56; Карасева М. В. Финансовое правоотношение. — Воронеж: Изд-во Воронеж.
ун-та, 1997. — С. 207–226; Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас, 2001. — С. 23–25; Кучеров И. И.
Налоговое право России: Курс лекций. — М.: Учебно-консультационный центр “Юр ИнфоР”, 2001. — С. 28–30; Химичева Н. И.
Налоговое право: Учебник. — М.: Изд-во БЕК, 1997. — С. 7 та ін.
8. Див.: Винницкий Д. В. Налоги и сборы: Понятие. Юридические признаки. Генезис. — М.: Изд-во НОРМА, 2002. — С. 78–87; Гаджиев
Г. А., Пепеляев С. Г. Предприниматель — налогоплательщик — государство: Правовые позиции Конституционного Суда Российской
Федерации: Учебное пособие. — М.: ФБК·ПРЕСС, 1998. — С. 198–222.
9. Детальніше про це див.: Винницкий Д. В. Субъекты налогового права. — М.: НОРМА, 2000. — С. 18–20, 66–72, 102–103, 110–111 та ін.
10. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996. — Ст. 22.
11. Сорокин В. Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы. — М., 1976. — С. 113.
12. Карасева М. В. О предмете финансового права на современном этапе // Государство и право. — 1997. — № 11. — С. 26.
2. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. — М.: Юрид. лит-ра, 1972. — С. 101–102.
3. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Виконавчий дім “Ін Юре”, 2002. — С. 247.
4. Алёхин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. —
С. 130.
5. Див.: Винницкий Д. В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. — С.-Пб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003.
— С. 176.
6. Див.: Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие // Под общ. ред. С. В. Кивалова. —
Одесса: Юридична литература, 2000. — С. 53–56; Гуреев В. И. Налоговое право. — М.: Экономика, 1995. — С. 7; Цыпкин С. Д.
Финансово-правовые институты, их роль в совершенствовании финансовой деятельности советского государства. — М., 1983. — С. 37,
42 та ін.; Cozian M. Les grands principes de la fiscalitй des enterprises. 4-e йd. — Paris: Litec, 1999. — P. 53, 65 та ін.
7. Див.: Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации (постатейный) // Руководитель авторского коллектива и отв. ред. А. В.
Брызгалин. — М.: Аналитика-ПРЕСС, 1999. — С. 55–56; Карасева М. В. Финансовое правоотношение. — Воронеж: Изд-во Воронеж.
ун-та, 1997. — С. 207–226; Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — Харьков: Легас, 2001. — С. 23–25; Кучеров И. И.
Налоговое право России: Курс лекций. — М.: Учебно-консультационный центр “Юр ИнфоР”, 2001. — С. 28–30; Химичева Н. И.
Налоговое право: Учебник. — М.: Изд-во БЕК, 1997. — С. 7 та ін.
8. Див.: Винницкий Д. В. Налоги и сборы: Понятие. Юридические признаки. Генезис. — М.: Изд-во НОРМА, 2002. — С. 78–87; Гаджиев
Г. А., Пепеляев С. Г. Предприниматель — налогоплательщик — государство: Правовые позиции Конституционного Суда Российской
Федерации: Учебное пособие. — М.: ФБК·ПРЕСС, 1998. — С. 198–222.
9. Детальніше про це див.: Винницкий Д. В. Субъекты налогового права. — М.: НОРМА, 2000. — С. 18–20, 66–72, 102–103, 110–111 та ін.
10. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996. — Ст. 22.
11. Сорокин В. Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы. — М., 1976. — С. 113.
12. Карасева М. В. О предмете финансового права на современном этапе // Государство и право. — 1997. — № 11. — С. 26.
