Своєчасне виконання остаточних судових вердиктів в Україні залишається хронічною проблемою

Анотація

Робота присвячена актуальному в Україні питанню правової організації своєчасного виконання
остаточних судових вердиктів. Оскільки виконання рішень суду потребує за діяння спеціалізованих
державних та приватних виконавчих органів, саме належне опосередкування їхньої діяльності стано-
вить головну задачу національної правової системи для забезпечення вимог Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод. Адже від ефективності вчинків органів виконання залежить рівень
довіри громадян до держави, у тому числі авторитет судової влади.
Стан виконавчих проваджень в українському правовому середовищі, у статті зазначається, що си-
туація із виконанням судових рішень потребує суттєвого вдосконалення. Встановлено, що у цьому пла-
ні наше вітчизняне законодавство має значну кількість вад, а в деяких випадках здається, що окремі
його положення спеціально напрацьовані для того, аби торпедувати виконавчий процес. У вказаному
контексті вивчено та детально проаналізовано протиправні вчинки працівників виконавчої служби на
прикладі конкретної справи. Зокрема, доводиться, що виконавець як учасник заключної стадії судо-
вого розгляду, мусить гарантувати якомога швидший результат провадження. Завдяки об’єктивним
(неналежний стан вітчизняного законодавства у цій царині) та суб’єктивним (незацікавленість та без-
карність відповідних службовців) чинникам ситуація із своєчасністю виконання остаточних рішень
судів у нашій державі близька до колапсу. Це визнається і такою міжнародною правової інституцією,
як Європейський суд з прав людини.
У науковій праці вказується, що тривалі затримки з виконанням судових рішень є самостійними
правопорушеннями, і на них мусить жорстко реагувати український правозастосовний орган – суд.
Разом з тим, констатовано, що національне правосуддя досить толерантно ставиться до порушників
права особи на своєчасне виконання рішення у її справі. Наведено принципову позицію ЄСПЛ з подіб-
ного питання. Зроблено висновок, що виконавче провадження не повинно відокремлюватись від судо-
вого. Тож вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумності
строків розгляду справи мають застосовуватися і до часу виконавчого процесу.