http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/issue/feed Актуальні проблеми держави і права 2022-05-19T04:00:00+00:00 Електронна пошта: ap@apdp.in.ua Open Journal Systems <p><strong>Актуальні проблеми держави і права (категорія «Б»)&nbsp;</strong>– це збірник наукових праць, в якому публікуються статті вчених-юристів України та зарубіжних країн, присвячені актуальним питанням філософії права, загальнотеоретичної юриспруденції, галузевих юридичних наук, юридичної практики, питань судочинства як в Україні, так і у країнах Європейського Союзу та світу.</p> <p>Збірник наукових праць «Актуальні проблеми держави і права» був заснований&nbsp;<strong>у&nbsp;1994&nbsp;році&nbsp;</strong><a href="http://onua.edu.ua/"><strong>Національним університетом «Одеська юридична академія»</strong></a><strong>.</strong></p> <p>До складу редакційної колегії збірника наукових праць «Актуальні проблеми держави і права»<strong>&nbsp;</strong>входять відомі й авторитетні вчені-юристи – представники Одеської школи права, головним редактором є доктор юридичних наук, професор, професор кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія»&nbsp;Чанишева Галія Інсафівна.</p> <p>Збірник наукових праць «Актуальні проблеми держави і права» відрізняється широкою географією розповсюдження, яка охоплює наступний перелік держав: Республіка Казахстан, Литовська Республіка, Республіка Молдова, Латвійська Республіка, Республіка Болгарія, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща.</p> <p>Збірник наукових праць «Актуальні проблеми держави і права» виходить 4 рази на рік, його електронна версія розміщується на офіційному&nbsp;<a href="http://apdp.in.ua/index.php/arkhiv-nomerov.html">сайті видання</a>, а також на сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.</p> <p>Збірник наукових праць «Актуальні проблеми держави і права»<strong>&nbsp;</strong>призначений для докторів наук, кандидатів наук, молодих науковців (ад'юнктів, аспірантів, здобувачів), викладачів вищої школи, студентів старших курсів, адвокатів, практикуючих юристів,співробітників правоохоронних органів та всіх, хто цікавиться досягненнями української юридичної науки.</p> <p>Національний університет «Одеська юридична академія» є наступником багатих традицій Одеської правової школи, історія якої сягає своїм корінням ще в&nbsp;1847 рік&nbsp;(час існування юридичного факультету Рішельєвського ліцею – першого вищого навчального закладу Одеси). У 1865 році&nbsp;юридичний факультет увійшов до складу Імператорського Новоросійського університету. В 1997 році, коли юридичній науці&nbsp;й освіті в Одесі виповнилося&nbsp;150 років, Юридичний інститут Одеського держуніверситету був перетворений в&nbsp;Одеську державну юридичну академію. Вже через рік цей ВНЗ став членом Асоціації європейських університетів, а в 2000 році академія отримала статус національного вищого навчального закладу.&nbsp;Указом Президента України від 02 вересня 2010 року&nbsp;№ 893/2010 Академія була реорганізована в Національний університет «Одеська юридична академія».</p> <p>За рішенням Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України Університет має ліцензію і сертифікат на право здійснення освітньої діяльності за вищим&nbsp;IV рівнем акредитації, яким дозволено надання вищої освіти (у т.ч. іноземним громадянам) на рівні кваліфікаційних вимог до спеціаліста, магістра за спеціальністю «правознавство».</p> <p>Сьогодні&nbsp;<a href="http://onua.edu.ua/"><strong>Національний університет "Одеська юридична академія"</strong></a>&nbsp;– один із центрів юридичної освіти і науки України – є провідним вищим навчальним закладом з правознавства, спадкоємцем славних традицій Одеської школи права, яка бере свій початок з 1847 року.</p> http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3308 ПЕРЕКАЗ КОШТІВ ЯК ФІНАНСОВА ПОСЛУГА 2022-04-20T11:03:57+00:00 О. Є. Картамишева library@onua.edu.ua А. І. Сирота library@onua.edu.ua <p>Картамишева О. Є., Сирота А. І. Переказ коштів як фінансова послуга. – Стаття. У даній статті досліджується сутність поняття «переказ коштів», яке не надав Закон України «Про платіжні послуги», прийнятий Верховною Радою України 30 червня 2021 року, а тільки розширив це поняття до платіжної операції. Така невизначеність, на думку фахівців Національного банку України, може мати несприятливі наслідки для відносин, які виникають при наданні фінансових послуг. В результаті дослідження автори дійшли висновків, що платіж – це елемент грошового зобов’язання, акт виконання обов’язку передачі боржником грошової суми кредитору з метою розрахунку. Причому до грошових зобов’язань відносяться не тільки зобов’язання за цивільними договорами, а й зобов’язання, що мають публічно-правовий (обов’язковий) характер (сплата податків, зборів тощо). Платіжна послуга, до якої законодавець відніс і грошовий переказ, є різновидом фінансових послуг, оскільки у даному випадку предметом цих правовідносин, фінансовим активом, виступають гроші. Складовою платіжної послуги виступає фінансова операція, платіжна послуга може може охоплювати декілька фінансових операцій. Автори звернули увагу на те, що грошові перекази можуть і не мати ніякого відношення до платежів, як погашення грошових зобов’язаннь, а мають на меті інші цілі – головним чином, соціально-економічні, інвестиційні, благодійні тощо. Тобто, не можна обмежувати поняття «грошовий переказ» тільки платежом як елементом грошового зобов’язання, оскільки перекази коштів мають на меті не тільки погашення грошових зобов’язань, а й мають на меті інші цілі. Тому автори вважають, що переказ коштів потрібно визначати не як платіжну, а як фінансову послугу, яка охоплює своїм поняттям і платіжну послугу. На думку авторів, грошовий переказ є фінансовою послугою, заснованої на договорі між отримувачем і надавачем фінансової послуги, і яка складається з фінансових операцій, здійснюваних визначених законом надавачем фінансових послуг по забезпеченню переміщення (руху) коштів між споживачем цієї послуги (ініціатором переказу) і отримувачем коштів (бенефіціаром) на користь якого зараховуються кошти або видаються йому у готівковій формі з метою забезпечення потреб (інтересів) суб’єктів цих правовідносин.</p> 2022-04-20T10:42:26+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3309 ГАРАНТІЇ ПРИТЯГНЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНОГО ТА ПОВ’ЯЗАНОГО З КОРУПЦІЄЮ ПРАВОПОРУШЕННЯ ДО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 2022-04-20T11:12:33+00:00 Є. В. Крук library@onua.edu.ua <p>Крук Є. В. Гарантії притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності. – Стаття. У статті досліджено питання ефективності механізму відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення. Визначено, що його результативність залежить від багатьох факторів, а саме: вчинення корупційних правопорушень не обмежується якимось єдиним способом, досить часто воно пов’язано із вчиненням інших правопорушень, спрямованих на приховання наслідків корупційного діяння. Як правило, реалізувати такі дії у межах юрисдикції однієї країни неможливо, а тому і корупція і подолання її наслідків майже завжди виходить за межі однієї країни. Саме тому у статті зроблено висновок, що невідворотність цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення забезпечується системою гарантій. У статті автором запропоновано визначення гарантій як передбачених нормами законодавства або існуючих в державному механізмі способів, засобів та методів забезпечення відшкодування шкоди та збитків особою, що вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, а також діяльності спеціальних суб’єктів – гарантів. Автором запропоновано класифікацію гарантій притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності на юридичні гарантії, як в свою чергу поділяються на гарантії національного та міжнародного рівня, та неюридичні гарантій, які поділяються на політичні, економічні, соціальні. До гарантів притягнення суб’єктів вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень до цивільно-правової відповідальності, автор відносить органи антикорупційної інфраструктури, а саме – Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, суди, прокуратуру, правоохоронні органи, державну виконавчу службу, засоби масової інформації. У статті виділено також особливу роль держави серед гарантів невідворотності цивільно-правової відповідальності.</p> 2022-04-20T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3310 ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ 2022-05-19T04:00:00+00:00 Т. В. Лісова library@onua.edu.ua <p>Лісова Т. В. Правовий механізм відновлення земель: окремі аспекти. – Стаття. Статтю присвячено проблемі правового механізму відновлення земель. Досліджено зміст, структуру та особливості правового механізму відновлення земель. У статті зазначається, що перші наукові доробки щодо механізму правового регулювання були напрацьовані ще за радянську добу. У той історичний період з’являються перші дослідження, присвячені вивченню яких механізму правового регулювання. Підкреслюється актуальність вказаного питання в сучасних умовах. Наведено різні позиції вчених щодо розкриття зазначеної категорії. Наголошено, що серед науковців бракує одностайності в розумінні категорії «механізм правового регулювання». Підкреслюється, що вказаній категорії, як певній системі правових засобів, притаманна комплексність. Зроблено наголос на тому, що категорії «механізм правового регулювання» і «правове регулювання» нерозривно пов’язані між собою. Вказані два погляди на правове регулювання суспільних відносин: правове регулювання, як процес впливу держави на суспільні відносини через норми права, ґрунтується на предметі й методі такого регулювання; воно є сукупністю норм права, що регламентують ті чи інші суспільні відносин. Зазначається, що в умовах близького до критичного стану земель, посилення їх деградації особливої актуальності набуває дослідження правового механізму відновлення земель. Акцентовано увагу на структурі правового механізму відновлення земель, який складається зі складників, об’єднаних прагненням досягти відповідної мети. Вказується, що до змісту зазначеного механізму входять правові норми, присвячені регламентації заходів відновлення земель, відшкодуванню втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва. Зроблено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення у вказаній сфері. У статті головним засобом забезпечення дії юридичних норм розглядаються правовідносини. Правовим підґрунтям правового механізму є нормативно-правові акти. Підкреслюється, що вагомим складником правового механізму відновлення земель виступає юридична відповідальність за порушення законодавства в цій сфері.</p> 2022-04-20T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3311 THE ROLE AND IMPORTANCE OF THE FUNCTIONS OF ECONOMIC PROCEDURAL LAW 2022-04-20T11:12:49+00:00 A. V. Matvieieva library@onua.edu.ua L. V. Yerofyeyenko library@onua.edu.ua <p><span class="fontstyle0">Матвєєва А. В., Єрофєєнко Л. В. </span><span class="fontstyle2">Роль та значення функцій господарського процесуального<br>права. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Стаття присвячена основним проблемам правового визначення місця та ролі функції в системі господарського процесуального права. Авторами проаналізовано історико-правові підвалини розвитку процесуального права, а також розуміння сутності функцій господарського процесу та їх видів. Надано пропозиції щодо тлумачення та класифікації функцій господарського процесуального права.</span></p> <p><span class="fontstyle3"> <span class="fontstyle0">Сьогодні надзвичайно актуальним є визначення та класифікація функцій господарського процесуального права з метою визначення їх місця та ролі в розрізі аналізу сучасного процесуального права.<br>Природа галузі господарського процесуального права виявляється як соціально-нормативного регулятора. Виходячи з цього, його функції мають велике значення для ефективності захисту прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та набули в установленому порядку<br>статусу суб’єкта господарювання. суб’єкт господарювання, державні та інші органи, фізичні особи,<br>які не є суб’єктами господарювання. Проте зараз проблема полягає в тому, що результати інтелектуальної праці, виражені в інтелектуальній власності, хоч і повинні приносити відчутний дохід, але не<br>завжди на практиці. Необхідною передумовою отримання прибутку є використання майна, введення його в господарський обіг.<br>Важливим для розуміння сутності функцій господарського процесу є періодизація етапів становлення процесуального права на українських землях: 1) перший період – це часи Київської Русі<br>(давньоруського), коли суд був підпорядковувався адміністрації, тобто був її невід’ємною частиною;<br>2) II період – XIV–XIX ст. (дореволюційний). Створення державних інституцій для вирішення справ, закріплення українського звичаєвого права в нормативно-правових актах та адміністративно-судовій практиці (друга половина XVII ст.), формування т.зв. писаного права; 3) III період – 1917–1991 рр. (радянський). Запровадження нових методів організації економіки та централізованого планування призвело до створення системи державних судів, для яких характерне використання їх як засобу непрямого впливу на суспільні відносини з боку органів державної влади; 4) IV період – з 1991 р. по теперішній час (пострадянський), пов’язаний із здобуттям незалежності України та створенням.<br>Функції держави класифікують за їх соціальною значущістю, тривалістю дії, сферою діяльності, формою консолідації тощо. Переважно всі ці критерії можна застосувати до класифікації функцій економічного процесу з урахуванням його особливостей. Наприклад, за критерієм тривалості функції господарський процес можна поділити на постійні та тимчасові. До постійних належать регуляторна, охоронна, економічна, політична, інформаційна функції, а до тимчасових – моніторингова та інтеграційна. За критерієм меж права функції поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій економічного процесу відносять економічну, політичну, а внутрішню – регулятивну, охоронну, компенсаційну та оздоровчу.</span> <br> </span></p> 2022-04-20T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3312 ІНСТИТУЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПАПСЬКОГО ПРАВОСУДДЯ З ПОВНОПРАВНОЮ ЮРИСДИКЦІЄЮ У XIV СТОЛІТТІ 2022-04-20T11:04:27+00:00 В. А. Санжаров library@onua.edu.ua <p>Санжаров В. А. Інституційне оформлення папського правосуддя з повноправною юрисдикцією у XIV ст.: Римська Рота. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню історії судової системи католицької церкви і проблеми розвитку папського трибуналу, Римської Роти, як інституту; правил звичайної, кримінальної та скороченої процедури розгляду справ; етапів процесу і судової практики розвинутого Середньовіччя. Автором констатовано, що у авіньйонський період організаційна структура папського правосуддя набула закінченого вигляду. Нагальною необхідністю стали спеціалізація та поділ судової влади. До цього повноваження та функції суддів були делегованими (папою) та обмеженими: вони лише проводили розслідування та слухання справи. Вироки за нечастими винятками виносив сам понтифік. Стаття доводить, що за понтифікатів Клемента V та Іоанна XXII папське правосуддя, навпаки, отримало організаційне оформлення з повноправною юрисдикцією. Стверджується, що аудітори апостольського палацу, як і інші куріалісти, утворили колегію, об’єднану не лише завдяки дотриманню загальної дисципліни та літургічним практикам, а й завдяки характеру та методам роботи. Компетенція аудіторів Роти охоплює всі сфери церковного життя, а прийняті ними рішення стають правовими прецедентами. Висловлено думку, що правознавці займають чільне місце при папському дворі як через їх особисті якості, так і через значущість їх функції – стежити за дотриманням закону. Просопографічний та біографічний аналіз колегії аудіторів папського трибуналу демонструє, що завершенням кар’єри багатьох середньовічних церковних суддів були єпископські сани або інші прелатури. Істотною ознакою діяльності Римської Роти є розробка процесуальних норм ordo iudiciarius або римсько-канонічного процесуального права. Збірки рішень суддів папського трибунала отримали офіційний або напівофіційний характер і незабаром набули широкого визнання в Європі. Автор доходить висновку, що організація, процедури судочинства та фіксація прийнятих рішень Римської Роти стали прикладом для наслідування для тогочасних світських судових установ.</p> 2022-04-20T10:56:22+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3313 ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОРЕНДНОЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У НАУКОВО-ОСВІТНІЙ СФЕРІ В УКРАЇНІ 2022-04-20T11:12:44+00:00 А. Г. Федосова library@onua.edu.ua <p><span class="fontstyle0">Федосова А. Г. </span><span class="fontstyle2">Особливості здійснення орендної форми державно-приватного партнерства науково-освітній сфері в Україні. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Статтю присвячено дослідженню сутності, особливостей, проблем та перспектив оренди як форми державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки в Україні. Розкрито специфіку об’єкту<br>та суб’єктів орендних відносин в рамках ДПП-механізму. Доведено, що ДПП у формі оренди є ефективним засобом розвитку сфери освіти і науки та вирішення соціальних проблем в країні, оскільки<br>дає змогу, з одного боку, залучити приватні інвестиції в розвиток вітчизняних закладів освіти і науки, а з іншого – звільнити державу від ряду витрат на утримання таких закладів, а також, що використання орендних проектів для розміщення у державних освітньо-наукових установ інноваційних підприємств сприятиме не лише ефективному використанню приміщень та матеріально-технічної<br>бази закладів, а й допоможе створити додаткові можливості для комерціалізації результатів наукової роботи, розвитку наукоємних підприємств, підтримати інноваційну діяльність.</span> <br> </p> 2022-04-20T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://apdp.onua.edu.ua/index.php/apdp/article/view/3314 ПРАВОВА ПРИРОДА МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МОБІЛЬНОГО СУПУТНИКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ (ІМСО) 2022-04-20T11:04:43+00:00 А. Г. Шкребтієнко library@onua.edu.ua <p><span class="fontstyle0">Шкребтієнко А. Г. </span><span class="fontstyle2">Правова природа Міжнародної організації мобільного супутникового зв’язкут (ІМСО). </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Питання забезпечення безпеки мореплавства є однією із важливіших для міжнародного співтовариства. З періоду виникнення та ефективного використання супутникового зв’язку й збільшення<br>рівня пасажиропотоку морськими шляхами активно приділяється увага до діяльності, функціонування, а також правового статусу Міжнародної організації мобільного супутникового зв’язку (ІМСО),<br>яка ефективно поєднує технічні стандарти із використання супутникового зв’язку та правові засоби, необхідні для забезпечення безпеки мореплавства. У статті досліджено питання правової природи<br>Міжнародної організації мобільного супутникового зв’язку (ІМСО). Визначено ціль організації ІМСО, яка полягає у гарантії забезпечення кожним постачальником служб морського рухомого супутникового зв’язку для Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки мореплавства (ГМЗЛБ). Визначено, що метою ІМСО є нагляд за виконанням приватною компанією LTD<br>«ІНМАРСАТ» зобов’язань, що полягають, зокрема, в забезпеченні доступності супутникового зв’язку для охорони людського життя на морі. З’ясовано, що ІМСО складається з таких структурних одиниць,<br>як Асамблея Сторін, яка збирається кожні два роки; Консультативний комітет (до складу якого входить приблизно одна третина держав-членів, які призначаються Асамблеєю кожні два роки), який<br>збирається на регулярній основі, принаймні двічі на рік; і Директорат, який очолює Генеральний директор, який є головним виконавчим директором і законним представником Організації. Охарактеризовано функції та особливості здійснення функцій структурними органами Міжнародної організації мобільного супутникового зв’язку (ІМСО).У роботі визначено, що ІМСО має статус міжнародної міжурядової організації, яка охоплює широке коло питань в сфері забезпечення космічного сегменту для пошуку та рятування на морі, здійснює нагляд за громадськими службами зв’язку, включаючи<br>систему безпеки на морі в рамках ГМЗЛБ, ефективно надає послуги супутникового зв’язку, що здійснюється зокрема за використання супутників приватної компанії LTD «ІНМАРСАТ».</span> </p> 2022-04-20T11:03:39+00:00 ##submission.copyrightStatement##